МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

Формула успіху сучасного вчителя

Харизматичність вчителя Проте, іноді розумні, освічені вчителі не викликають у оточуючих почуття людського братерства, духовного єднання. Такі вчителі люблять свій предмет більше, ніж учнів. Вони нібито віддалені від школярів, неприступні, недосяжні. Такому вчителеві бракує харизматичності. У чому полягає таємниця харизматичності?  Давньогрецький філософ Сократ мав настільки значний вплив на своїх учнів, нібито володів якоюсь магічною силою. Ця сила — чарівність, здатність заволодіти увагою, почуттями, розумом, уявою інших. Чарівна людина вміє вести за собою, спонукаючи оточуючих наслідувати її в усьому.  У чарівності проявляються внутрішня краса людини, її самобутність, співпереживання оточуючим, гідність. Основна ознака чарівності — щирість, результатом якої є довіри учня. Жодної неправди, жодної фальші — ані у словах, ані у поведінці. Учителеві необхідно розвивати в собі вміння володіти своїми почуттями, залишаючись щирим. Педагогічна чарівність неможлива без ідейної зрілості: учитель вирішує, чого він очікує від учнів сьогодні, завтра та в майбутньому. Самобутність вчителя Учитель повинен бути самобутнім, оригінальним. В арсеналі такого вчителя завжди є найновіші психологічні, педагогічні, методичні знахідки, які він активно використовує під час уроку.  Вчительська імпровізація Спілкування з учнями — це завжди творчість. Учитель заздалегідь формулює очікування від уроку, але реальна зустріч з учнями може змінити його очікування. Отже, учитель-артист імпровізує, поводиться невимушено. Школярів у всі часи приваблював творчий пошук і можливість приймати рішення. Але Імпровізація вимагає від учителя максимального контакту й відгуку аудиторії. Такий контакт можливий тільки за умови вільного володіння предметом Імпровізація — це майстерність, а професійна майстерність потребує багаторічної внутрішньої підготовки, накопичення досвіду та вдосконалення.  Образність мовлення вчителя Сучасний школяр чуйніший до естетики слів. Слухаючи радіо, читаючи газети, журнали, книги, переглядаючи телепередачі, учні пізнають красу й силу слова. Вони переконані у тому, що кожний учитель — математики, літератури, фізики або історії - повинен уміти «словом запалити серця», тому його слово має бути художнім, виразним. Школярі краще розуміють предмет, урок, виступ, якщо вчитель, сполучаючи у своїх розповідях обов’язкову точність і докладність доказів, висловлюється професійно й разом із тим образно .Образне мовлення вчителя повинна бути строгим, але науковості необхідно надати цікавої форми, позбавити повчально-канцелярських зворотів, зайвих перекручувань. Також воно має бути емоційним, індивідуальним На образність мовлення впливає здатність учителя чітко вимовляти слова, приємність, звучність та мелодійність голосу, багатство інтонацій Мовлення вчителя не повинне бути квапливим. Школярі завжди звертають увагу на дикцію вчителя, її чіткість, ясність, милозвучність, мелодійність. Інтонація виражає стан мовця: подив, прикрість, радість тощо. У мовленні відбиваються не тільки духовний світ педагога, але й освіченість та моральні якості, самобутність, артистизм. Однотонний (постійно високий або постійно низький) голос не дозволяє вчителеві-початківцю ритмізувати своє мовлення (тобто підвищувати або знижувати гучність та тривалість звуків), від цього страждає й мелодика мовлення. Бідність мелодики робить мовлення безглуздим, бідний ритм призводить до байдужого мовлення, тому що мелодика є музичним початком думки, ритм — музичним початком енергії, а тембр — музичним початком почуттів. Чим яскравішими є ці елементи, тим музичнішим, художнішим, виразнішим та цікавішим стає мовлення. Пластика вчителя Пластика — це мова рухів, виразність тіла, уміння використовувати його особливості. А. С. Макаренко визначив пластичну культуру як органічний елемент педагогічних здібностей. За його переконанням, учитель повинен володіти мімікою, стримувати свій настрій, контролювати жести. Учителеві необхідно вчитися й не соромитися виражати своє ставлення, переживання, настрій до події, про яку йдеться, через жести, міміку, голос. «Внутрішній апарат почуттів» дорівнює «тілесному апарату».  Це є необхідною умовою творчої роботи.

 

Хто ж такий учитель? У всі часи філософи висловлювали різні думки з приводу професії вчителя та розуміння цієї діяльності. Деякі говорили, що це майстер, інші ж – наставник. Багато педагогів та відомих класиків літератури намагалися розкрити, розтлумачити та розкодувати цю професію. Начебто, якщо поміркувати, що ж тут важкого бути вчителем? Але є гарний вислів, який дасть відповідь на всі запитання: «Посередній учитель розповідає, гарний учитель пояснює, чудовий учитель демонструє, а геніальний - надихає». У цій професії не має бути людей, котрі не люблять свою справу, або дітей, або не вміють пояснити та надихнути дитину, тому що якщо немає хоча б однієї складової, то не можна сказати, що це вчитель із "великої літери". Ми з Вами спробуємо "розкрити таємницю" цієї важливої професії.

Для того, щоб бути ВЧИТЕЛЕМ, необхідно подолати весь тернистий шлях становлення.

Професійне самовиховання спрямоване на реалізацію педагогом себе як особистості. Прагнення до самовдосконалення, самоосвіта є важливими чинниками професійного зростання вчителя, що забезпечують розширення його творчих можливостей, пізнавальних інтересів та формування творчої індивідуальності.

Важливе значення для професійного зростання вчителя мають:

1. Оволодіння передовим педагогічним досвідом, пошуковою дослідною роботою. Унаслідок ознайомлення з діяльністю кращих педагогів та її аналізу вчитель глибше осмислює закономірності навчально-виховного процесу, вчиться педагогічно правильно сприймати кожен учинок дитини, знаходити причини конфліктів і способи їх розв'язання.

2. Систематичне вивчення філософської та психолого-педагогічної літератури, законодавчих актів держави про освіту, виховання та навчання; зустрічі з новаторами; участь у роботі методичних об'єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань тощо.

3. Ознайомлення з педагогічною пресою, радіо, телебаченням, Інтернетом. Вони швидко реагують на всі зміни, що відбуваються у системі педагогічної освіти та навчально-виховному процесі, ознайомлюють із досвідом педагогів-новаторів, науково-педагогічними новинками, матеріалами різноманітних зустрічей, конференцій тощо. Популярними серед учителів є газети "Освіта", "Шкільний світ", журнали "Рідна школа", "Шлях освіти" та інші, а також зарубіжні періодичні психолого-педагогічні видання.

4. Ознайомлення із національною системою виховання, що втілює виховну мудрість українського народу, його кращих учених, прогресивні традиції українців у родинному вихованні, виховне значення українських народних звичаїв, традицій, свят, обрядів.

5. Самоосвіта вчителя.

Учителю необхідно знати свої сильні і слабкі сторони, постійно формувати в собі внутрішній стрижень особистісного зростання, яке є неодмінною умовою досягнення професіоналізму.

Навіщо ВЧИТЕЛЮ вчитися?

Навчатися та вдосконалюватися необхідно все життя, тому що воно не завершується університетськими лекціями. Протягом усього життя ми пізнаємо щось нове для нас, начебто, думаєш що ми ще не знаємо, що ми ще не вивчили, чого не чули? Але почувши якусь інформацію, прочитавши якийсь факт, ми продовжуємо дивуватися, намагаємося запам’ятати, і потім керуємося тими знаннями та досвідом. І чим більше пізнаєш, тим більше розумієш, скільки ще корисного можна почерпнути для себе. Вчитель завжди шукає шляхи підвищення якості навчання та розвитку інтересу до предмета. Сьогодні дуже важливо, щоб учитель був творчою, саморозвиненою особистістю. Сучасний вчитель –це професіонал, він має бути і артистом, і художником, і письменником, і співаком, але при всьому цьому завжди залишатися і учнем. Хороший учитель постійно повинен продовжувати вчитися: вчитися працювати над собою, вчитися спілкуватися з дітьми, вчитися готуватися до уроку. Вчитися, вчитися та ще раз вчитися…

А ще одне найголовніше правило – ЛЮБИТИ ДІТЕЙ!!!

Спочатку було слово!

Ця біблійна фраза говорить про те, що спочатку Бог вимовив слово, а потім уже у відповідності зі сказаним утворилася земна твердь, вода і т.п. Виходить, первинне — Слово. Це наводить на роздуми про важливість мови, мовлення, людських слів. Недаремно говорять, що словом можна вбити. Але словом можна і відродити.

Любов до українського слова "взяла мене за руки" і привела на факультет філології та журналістики, а потім до школи, де я і працюю вчителем української мови та літератури!

Слово з нами завжди, і в нещасті, і в радості.